Поїзд мчав лише третю годину, а враження що цілу вічність. Душно, парко...ще й запахи чиїхось брудних шкарпеток (хоча як завжди) заважали сну остаточно поселитись в свідомості. Хтось балакав по телефону як важко живеться бідному студентові і які викладачі козли, а хтось кулупався в носі дивлячись у блимаючу картинку за вікном. Провідник, видно добре смальнувши перед відправкою поїзда, забув що він провідник і вмостившись зручно в першому ж купе замоложував бабу. Українська статистика неодноразово опубліковувала дані про відношення чоловіків і жінок в державі - мужиків дифіцит. Мабуть і та жінка теж так вважала, бо фліртувала як тільки вміла: очима кліпає, відводить, волосся рукою гладить, на палець накручує, хтиві і не пристойні провідникові жарти зустрічає неаби яким захопленням і сміхом.
Якесь тіло крутилось на верхній поличці, нервово мругаючи собі під ніс від передозування ковбасно-котлетних запахів з сусідньої секції. Мда . . . дванадцять годин шляху, ще й в такій обстановці . . . це не легке випробування психіки на стійкість. Одна радість, що хоч місце не в кінці вагону - не біля тубзіка.
Станція Кукуївка. Ривок залізної упряжки свідчення тому. Добре, що зазвичай в таких рейсах є два провідники, бо за даних обставин люди, які стояли на пероні - на ньому би й залишилися.
Добратися би вже швидше додому, а там . . . хавка, відпочинок...ех. Заснув.
Четверта година ночі бібікнула на телефоні. Ледве роздер очі, глядь у вікно - ліс.
Дивно, якого фіга тоді поїзд стоїть коли це ж не чергова станція, а якесь задуп'є між селом "Засуньки" і "Простокваши" (хм...що за назва? Мабуть жителі просто квасять - бухають без будь-якої причини). Провідник хропів як паравоз, а його дама руки і серця десь змилась.
Заснув.
Вранішній вокзал геть залився потоком людей, який засмоктав і мене, тож я не пручаючись просто розслабився і поплив до виходу. Якщо не зважати на чиїсь масні руки які то намагались мене ущіпнути за м'яке місце, то за ляшку мацнути можна сказати вибрався я нормально. Ясне діло в селі розваги окрім побухати, в клюбі доказати хто тут самий бандітський бандіт для молоді чоловічої статі немає, тож жінки і дівчата про ласку і забули. А воно ж то природньо, як нема куди тієї любові подіти - починається: то в метро мацають, то пристають на вулицях, то підморгують і язики показують, йдуть на все щоб мужика дістати. Ну от і виходить що реально ДІСТАЮТЬ. А кажуть, що мужики мруть через важкі робочі травми, нііі, серце в них не витримує надмірної бабської уваги.
Станція Кукуївка. Ривок залізної упряжки свідчення тому. Добре, що зазвичай в таких рейсах є два провідники, бо за даних обставин люди, які стояли на пероні - на ньому би й залишилися.
Добратися би вже швидше додому, а там . . . хавка, відпочинок...ех. Заснув.
Четверта година ночі бібікнула на телефоні. Ледве роздер очі, глядь у вікно - ліс.
Дивно, якого фіга тоді поїзд стоїть коли це ж не чергова станція, а якесь задуп'є між селом "Засуньки" і "Простокваши" (хм...що за назва? Мабуть жителі просто квасять - бухають без будь-якої причини). Провідник хропів як паравоз, а його дама руки і серця десь змилась.
Заснув.
Вранішній вокзал геть залився потоком людей, який засмоктав і мене, тож я не пручаючись просто розслабився і поплив до виходу. Якщо не зважати на чиїсь масні руки які то намагались мене ущіпнути за м'яке місце, то за ляшку мацнути можна сказати вибрався я нормально. Ясне діло в селі розваги окрім побухати, в клюбі доказати хто тут самий бандітський бандіт для молоді чоловічої статі немає, тож жінки і дівчата про ласку і забули. А воно ж то природньо, як нема куди тієї любові подіти - починається: то в метро мацають, то пристають на вулицях, то підморгують і язики показують, йдуть на все щоб мужика дістати. Ну от і виходить що реально ДІСТАЮТЬ. А кажуть, що мужики мруть через важкі робочі травми, нііі, серце в них не витримує надмірної бабської уваги.
