пʼятниця, 3 червня 2011 р.

Вихідні

     "Ось воно... ось воно..." - кричали одна поперед одною думки в Льонькіній голові.
     "Розлабуха....ууу.....єєє..." - він вже констатував в голос, закриваючи двері офісу з іншої сторони.
      І ніби й тиждень пройшов в напрягах, але зараз, по дорозі додому, вже ніщо не може збентежити його норовливу тінейджерську вдачу. А особливо, коли ввечері побачення з Юлькою.
      "Мені пофіг" (літературною мовою: все до дупи) - подумав Льонька, коли баба з возиком - кравчучкою штовхнула його ліктьом в бік. Вдруге подумалось те саме коли вже інша баба притиснула його своєю розпертою тушкою, чи то від поганого...ойойой...якого ж поганого життя, чи то навпаки кльового по самі....горіхи.
      Його сьогодні ніщо не могло задіти. Ну майже ніщо.
      І так омальовуючи картину вечірньої зустрічі з нею, він і не помітив як до босоніжка приклеївся....і що ж ви думаєте?....КАКАНДЕР. Саме так, саме він.
      Голова була зайнята фантазуванням моменту сидіння на лавочці десь в парку і мацання Юлькіних достоїнств. Хоча достоїнства - це голосно сказано, але на підпитку і вважаючи, що сексу вже не було ого-го скільки, як то кажуть тут і приказка доречі: "Готовий і слона завалити" (чи крокодила хе-хе). Отже, за 1-1.5 год вдома, ще 1-2 год на хавку і марафєт, 1 год і вже в парку.
      Льонька - хлопака пунктуальний. Зустріч на 20:00,  а він вже на місті в 19:00. Дві пляхи пива по півтора літри для сміливості і гуд. Коли останні краплі оковитої вже були допиті, а очі ледве розбирали обстановку з'явилася вона. Високонога, довговолоса, 90-60-90 - такою вона була в заліпших очах і схмеленій уяві Льончика.
       Все йшло як має бути: стандартні фрази, несміливі запитання, обійми за плечі, поцілунки.....
       І от вже його руки під її кофтинкою. Слюна аж капає з рота, тремтить від хвилювання голос: "Та не бійся, я ж легенько....ну що ти мала....та давай.... Я тільки потрогаю."
      "Буде тєма" - кричала одна думка.
      "Точно буде" - піддакувала інша.
      "Тук-тук ... тук-тук" - билось серце.
      "Ааааа.....цицьки...ууууу....." - кричали гормони голосом сусіда дядька Івана, що полюбляв по синці вводити в фарбу бабок під під'їздом.
      "КАКАНДЕРРР......" - зарепетувала Юлька, натягаючи кофточку і відштовуючи хлопакові руки від себе - "Фуууууууу......фєєєєє....бєєєєєє...." - не вщухала вона, поправляючи руками юбку і втікаючи без оглядування.
      "Ехх...зіпсував мені вихідні" - бовкнув хлопець до какандера і провів сумним поглядом зникаючу подругу.

1 коментар: