НЕ НАПРЯГАЙ

Не напрягай мене мала, коли я п'яний

Не напрягай, коли лежу з пультом я на дивані

Не напрягай мене я не в ударі, знаєш

Сьогодні я об'івся і думаю, мабуть, вмираю

Не напрягяй мене, будь-ласка, дай подумати:

Дивлюсь на себе я зі сторони - 

Ніби й не змінився зовсім

Постарів хіба-що трохи

В тім, яке кому діло

Нічого постійного немає в світі

Небо без змін тільки від тоді як

Вперше очі відкрив, в мамин подих закутався - зігрівсь

Життя йшло збоку - своі справи я робив

І не зчувсь, як щось важливе упустив.

Не напргягай, не напрягай мене

Не напргягай, не напрягай мене

Не напргягай, не напрягай мене

Не напргягай, не напрягай мене

Не напрягай мене, бо я сьогодні злий

Не напрягай мене, а краще випити налий

Не напрягай, для цього буде завтра день

Не напрягай мене, натомість ніжно обійми

Скажи про те, що не казала досі

Скажи, що світло є в кінці тунелю досить

Руку простягнути, але я не вірю в Бога, вищі сили і закони

Розум керує мною - начало раціональне бере гору

Ти все напрягаєш, тобі мало, що я молодість свою віддав

І на роботу ходжу - гроші заробляю

Мало тобі, що пакети магазинні сам тягаю

Мало, те що з друзями проводжу час по вечорам

Заради тебе це, ти щоб для себе мала час

Напрягаєш любиш бо, напрягаєш, щоб знав я хто в домі хазяін

Чиіх батьків квартира ця, а жигуля кому без руля подарували

А твій храп знаєш, як мене напрягає

Думаєш не бачу я, як в носі кулупаєшся

Думала не помічаю, як перехожим посміхаєшся

Сподівалася не знаю, як на ніч нажираєшся

А як морозиво в кафешці лижеш думала не знаю я

Не напрягай мене, бо й так напряжно
До психіатра!? - не піду, він не адекватний якийсь.
Не напрягай мене, бо я цього не люблю
Ти, шо збираєш речі своі!?
І куди ти, люба, люба . . .

Не залишай, не залишай мене

Не залишай, не залишай мене

Не залишай, не залишай мене

Не залишай, не залишай мене